Вибір же
вдалого місця багато в чому залежить від вміння рибалки орієнтуватися на
водоймищах різного типу, від знання зовнішніх прикмет, особливостей
прибережного та підводного рельєфу, донних ґрунтів, підводної та
надводної рослинності та течії водних потоків, яким надають перевагу
різні види риб.
І якщо головною метою для виїзду на природу для
вас є, в першу чергу, саме рибалка, то всі ці особливості необхідно
враховувати.
В малих річках, нижче затонулих корчів, дерев,
топ'яків або штучно насипаного каміння течія помітно послаблюється і в
таких місцях постійно тримається риба: вдень зазвичай голавлі, окунь,
щука та судак, які використовують ці місця для засідки при полюванні на
дрібних риб, а в нічний час та на світанку тут нерідко з’являється і
сом, що полює вже на риб, що обрали це місце для нічного спостереження.
Восени
та навесні риба тримається ближче до дна. Влітку більшість різновидів
риб піднімаються в верхні та середні прошарки. Взимку ж краще шукати її
біля дна.
Поплавковою вудкою, нахлистом чи спінінгом краще за все
ловити поблизу мостів та обривчастих берегів. Біля гребель риба звикла
до постійного шуму та менш обережна. Звернути увагу слід також на місця
впадіння малих річок до більш великих, де річкові протоки та струмки
намивають комах, хробаків та насіння рослин, що слугує утримуючим
фактором для місця перебування риби.
Непридатними для риболовлі є
мілководні піщані місця – корму мало, дрібноті нема де заховатися, а
значить і хижак там на з’явиться. На ділянках річки з сильною течією та
чистим дном рибі важко "стояти” – укриття для неї відсутнє, пливучому
корму немає за що зачепитися. Не упіймається риба й у районах "цвітіння”
води, де розмножуються дрібні водорості.
Загально прийняті
правила такі: на глибокій річці ловлять там, де мілкіше, а на мілких
водоймах – там, де глибше; на широкій – у вузьких містах і навпаки.
